Коли я вперше приїхала до реабілітаційного центру в листопаді, мій розум був настроєний на те, що я там побачу надзвичайно небезпечних людей. Коли я тільки чула про реабілітаційні центри, мені здавалося, що вони напевно схожі до таборів суворого режиму або в´язниць. Я очікувала побачити там душевно та фізично хворих людей. Але коли я туди приїхала і в перший же вечір подивилася у вічі близько 20 людям, я ясно побачила біль та жаль у їхніх очах. Та коли я поговорила з ними, бажання до звільнення, прощення та зміни також були також ясно виражені у цих людях. Слухаючи їхні життєві історії та свідчення нагадали мені один вірш із Біблії: «І ви пізнаєте правду і правда зробить вас вільними». (Івана 8:32)

Підбадьорювання їх віршами із Слова Божого та молитвами дає їм промінь надії, що їхнє майбутнє може змінитися. Важка щоденна праця допомагає їхнім тілам зміцнитися фізично аби боротися з хворобою та ломками у тілі. Але найголовнішою ціллю цих закладів є допомогти цим людям знайти Ісуса, який дає спасіння їхнім душам та зцілення для їхніх тіл.

Коли я розмовляла з одним чоловіком у центрі , він мені зізнався , що для цих наркозалежних багато значить бачити людей, які ніколи не були залежними, і які приїзджають та проводять час із ними. Які працюють з ними і не вважають себе кращими за них. І наші молитви зміцняють колись наркозалежних у вірі, бо ми знаємо , що Бог чує молитви.

З цієї подорожі я взяла для себе урок, що ми , як християни, на превеликий жаль, замкнулися у комфортному оточенні церкви та знайомих. Служачи церкві та людям із церкви , не розуміючи, що Христос не кликав нас служити праведникам , але спасати грішників. Перед своїм вознесінням, Ісус наказав своїм учням іти і проповідувати Євангеліє світові. Як багато з нас робимо це? Але як багато з нас стали задоволеними служачи церкві, співаючи, розказуючи вірші, проповідуючи і думаючи, що це є нашим служінням перед Богом та людьми. Це все є добре перед Богом , але це не є нашим служінням. Наше служіння - це досягати втрачених людей, які ніколи не були в церкві. Людей, які по соціальному положенні знаходяться на дні суспільства. Хто їх досягне якщо не церква Ісуса Христа. Коли Ісус ходив по землі, він проводив час із заядливими грішниками, людьми, які потребували Його найбільше. Напревеликий жаль, здається, що ми стали більше подібними до фарисеїв, які себе оточували лише святими. Легко проповідувати Євангеліє тим, хто вже знають Бога. Але як щодо тих, хто не знають Його? Нелегко проповідувати Слого Боже втраченому грішнику, але саме для цього кличе нас, християн, Господь.

Моє бажання – бачити більше християн, які б ішли і проповідували Євангеліє для тих, хто потребує його найбільше. Тому що ця істина(правда), яку ми до них доносимо, зробить їх вільними.

«Ідіть та проповідуйте Євангеліє усякому творінню» (Марка 16:15).